Біографія Бориса Михайловича Скосирева могла стати відмінним сюжетом для роману відомих радянських сатириків І. Ільфа та Є. Петрова. Ось тільки Скосирев, на відміну від Остапа Бендера, не була вигаданим персонажем, а реальною людиною. Правда, багатьом фактам з його біографії міг би позаздрити навіть сам "великий комбінатор" Остап Ібрагімович Бендер.

Народився Борис Скосирев 12 червня 1896 року в місті Вільно в дуже заможній родині. Досить сказати, що його дід по батьковій лінії був процвітаючим купцем, постачальником офіцерської амуніції до Імператорського палацу, за що був удостоєний звання почесного потомственого громадянина Санкт-Петербурга. Батько майбутнього авантюриста Михайло Михайлович Скосирев в молодості був корнетом у кавалерії, а мати, Олена Дмитрівна, походила з зросійщених греків.

Уже в дитинстві Борис Скосирев проявив відмінні здібності до вивчення іноземних мов. Він добре володів англійською, німецькою, французькою та іспанською мовами. Не дивно, що в роки Першої світової війни Скосирев був перекладачем в британському бронедивізіон, який брав участь в бойових діях в союзництво з російською армією. Відносно спокійна служба в якості перекладача врятувала йому життя, а знання іноземних мов дуже в нагоді в подальшому.
Крім того, Борис Скосирев вмів викликати прихильність до себе співрозмовників. Після революції він стверджував, що походить із родини російських монархістів, якому вдалося втекти з Росії, де в ці роки загинула його сім’я. Після закінчення Першої світової війни він зміг разом з британським дивізіоном дістатися до Лондона.

Надалі Скосирев об’їхав майже всю Європу, побував в Німеччині, Франції, Португалії, Іспанії. Про своє минуле він розповідав найнеймовірніші історії. Наприклад, стверджував, що має графський титул, проходив навчання в престижних вузах Великобританії і Франції, хвалився особистим знайомством з багатьма "сильними світу цього". Правда, в Лондоні "графа" одного разу заарештували за те, що перебував в країні без реєстрації, а також використовував фальшиві чеки.

"Гостинну" Великобританію довелося покинути, Скосирев довго поневірявся не тільки по Європі, його заносило навіть в далеку Колумбію. У 1931 році він вступив в офіційний шлюб з француженкою на ім’я Марі-Луїза Пара де Гассьє. А через два роки вперше виявився в крихітному державі Андорра.

У той час країну, площа якої менше 500 квадратних кілометрів, населяло кілька тисяч жителів. Бідна аграрна Андорра перебувала під владою уряду Франції та іспанського єпископа Урхельского, яким платила символічну данину. Саме в Андоррі Борис Скосирев і вирішив дати волю своїм бурхливим фантазіям державного реформатора.

А почав з того, що 17 травня 1934 року з’явився в будівлю Генеральної поради Андорри і запропонував себе на роль короля цього мініатюрного держави. Плани у кандидата на посаду монарха були грандіозні: створення з небагатої Андорри процвітаючої країни. Особливу роль Скосирев відводив розвитку грального бізнесу, як, наприклад, в Монако.

Ідеї ​​Бориса Скосирева особливого захоплення у жителів Андорри, які звикли до патріархального укладу, що не викликали. Більш того, було прийнято рішення вислати короля-самозванця з Андорри. Навіть незважаючи на те, що Скосирев пред’явив лист від Жана Орлеанського, герцога де Гіза, в якому він нібито передавав Скосирева права на управління цією країною.

Але, від своїх планів Борис Скосирев не збирався відмовлятися, незабаром він знову повернувся в Андорру, де почалися заворушення, викликані бідністю місцевого населення. 7 липня 1934 року Скосирев вдруге пропонує Генеральній раді свою кандидатуру. І отримує 23 голоси "за" і лише 1 "проти". Вже 9 липня Андорра проголошує себе незалежною монархією на чолі з правителем Борисом I.

Цікаво, що Франція спокійно поставилася до втрати контролю над колишньою залежною територією, а ось іспанська єпископ виступив проти і звернувся за допомогою до уряду Іспанії. Незважаючи на те, що Борис I заявив про готовність до початку бойових дій, все закінчилося для нього далеко не радісно 20 липня наряд жандармів в кількості п’яти чоловік заарештував його. Царювання тривало всього кілька днів.

Через два місяці відбувся суд, на якому Скосирев, за свідченням очевидців, поводився з істинним королівською гідністю. Якихось серйозних звинувачень йому пред’явити не вдалося, тим більше, що лист герцога де Гіза давало йому право іменуватися законним правителем.

У підсумку, Скосирева звинуватили в незаконному в’їзді на територію Андорри ще до вступу на престол. І засудили до трьох місяців позбавлення волі. Правда, зарахували термін попереднього ув’язнення і випустили на свободу. В даний час велика частина документів по справі правителя Андорри Бориса I дослідникам недоступна, матеріали пропали під час Громадянської війни в Іспанії.

Далі сліди Бориса Михайловича Скосирева губляться. Ніхто не може точно сказати, де він жив і чим займався. Тому, чутки ходили найрізноманітніші. За одним з них, в роки Другої світової війни Скосирев знаходився в концтаборі як неблагонадійний. За іншою версією, брав участь у партизанському русі у Франції. Деякі навіть стверджували, що Скосирев співпрацював з нацистами, а після війни відбував термін у ГУЛАГу. Потім повернувся до Німеччини, де і провів залишки своїх днів.

Офіційно вважається, що Борис Михайлович Скосирев, російський емігрант і правитель Андорри, помер 27 лютого в 1989 року в невеликому німецькому містечку Боппард. На міському кладовищі є могила з написом на надгробній плиті: "Борис Скосирев. 1900 – 1989". Правда, дата народження розходиться з офіційною на чотири роки, але це могло бути просто помилкою.

В даний час Андорра перетворилася в багату державу, економіка якої будується на туризмі і сприятливому податковому режимі. До речі, багато реформ, які були втілені в реальність, пропонувалися саме Скосирева.