Був у нашій сім’ї у свій час будиночок в селі, приїжджали ми туди, як на дачу, на все літо, благо село було близько від містечка і на роботу добиратися було недовго.
В один рік мама брала з собою на дачу однорічного кота, який приблудився до нас тут на цій же дачі кошеням минулого літа. Видно скучивши за вітчизні, Тарасик, так звали кота, цілими днями блудив по околицях і повертався в будинок лише до вечора, щоб пожерти і відіспатися.
Але одного разу він не повернувся до вечора, на наступний день мама, яка надзвичайно прив’язалася до кота, обійшла з його фото всі будинки в оточенні питаючи про зникла тварина, але Тарасик як в воду канув.
З’явився він на тринадцятий день, коли по зниклому члену сім’ї тісніше справили дев’ятини. Від величезного рудого чудовиська залишилися шкура і кістки, до того він був худий і висохлий.
Пол літа мама відгодовувала і відпоювали його до колишніх кондицій.
Після цього кіт більше нікуди з двору не йшов і все більше лежав на веранді у власній миски з харчами.
Те що з ним вийшло ми ненавмисно дізналися лише восени.
Якось у вересні того ж року, коли ми тісніше збиралися з’їжджати з дачі в місто, вирішив я сходити в суботу на озеро карасів половити. На березі зустрів Бориса, знайомого чоловіка з місцевих, розговорилися, карасики клювали маленькі і розмова зайшла про кішок, мовляв такими лише їх і підгодовувати.
Я повідав річну історію про пропажу Тарасика, а Борис і каже:
– Значить це твій котяра, нам в червні дванадцять курчат передушив, з тебе пляшка.
Я розмовляю, який розмова на даний момент після риболовлі, як магазин відкриють, і візьмемо, а ти розкажи, як все було.
Борис і повідав.
Як традиційно навесні купували півстоліття курчат, в червні коли трошки виросли стали видавати їх в загін за будинком, але в один прекрасний день стали помічати, що поголів’я зменшується. Організували чергування, під час якого бабуся через вікно побачила, як здоровий рудий котяра, зістрибнувши з паркану, задушив і потягнув ще одного курчати.
На дванадцятому Тарасик спалився, зловили його приготовленої рибальської мережею. Після чого ж папаня з сином притягли противився кота в будинок на судилище.
Від смертної кари, через утоплення в озері Тарасика врятувало жіноче народонаселення будинку бабка, господиня і семирічна дочка проголосували проти страти, після чого чоловіки вирішили піддати вбивцю висновку в погребі без води і їжі на дванадцять днів, по дню за кожного задушеного курчати.
Нещасного кота-вбивцю замкнули в погребі під сараєм і випустили тільки після закінчення терміну відсидки.
Після цього ті, що вижили курчата сприятливо дожили до осені.
А однією пляшкою ми з Борисом в той день остаточно не обмежилися.